Powiatowa Stacja Sanitarno-
Epidemiologiczna w Ząbkowicach Śląskich

Postawa ciała to wzajemne ułożenie jego poszczególnych elementów tj. głowy, kręgosłupa, klatki piersiowej, miednicy i kończyn. Bardzo ważne jest wyrabianie od najmłodszych lat nawyku przyjmowania prawidłowej postawy ciała, która uzależniona jest od stanu zdrowia, wieku, trybu życia i samopoczucia.

Zniekształcenia kręgosłupa oraz wady stóp i kolan to najczęstszy problem zdrowotny wśród dzieci i młodzieży – dotykają wg różnych źródeł od 50 do 60% uczniów. Rozwijają się podczas tzw. skoków wzrostowych (wiek 6-7 oraz 12-16 lat), gdy rozwój układu mięśniowego nie nadąża za szybkim wzrostem kości.

Główne przyczyny, poza zmianami wrodzonymi, to:

• złe nawyki (wynikające np. ze źle dobranego stanowiska pracy ucznia i/lub wadliwej pozycji wypoczynkowej, brak ruchu),
• nadmierne obciążenie ciała (np. przeciążony i źle noszony tornister, nadwaga).

Wady postawy mogą w życiu dorosłym skutkować poważnymi schorzeniami w postaci np. zaburzeń krążeniowo-oddechowych, upośledzenia sprawności i wydolności ogólnej, zespołów bólowych kręgosłupa, problemów ginekologicznych u kobiet.

Profilaktyka wad postawy u dziecka wymaga wiedzy na temat samej prewencji i roli prawidłowej postawy ciała, a także motywacji, umiejętności oraz wdrożenia tej profilaktyki. Istotne jest również wczesne wychwycenie uczniów zagrożonych rozwojem wad postawy poprzez badania przesiewowe i profilaktyczne badania lekarskie (bilanse zdrowia). Szkoła powinna zapewnić warunki sprzyjające zdrowemu rozwojowi, co obejmuje też profilaktyczną opiekę zdrowotną.

Konieczna tu jest pełna współpraca z rodziną i pracownikami oświaty. Tym bardziej, że dziś dzieci i młodzież spędzają wolny czas przed ekranami komputerów i telefonów. To właśnie od współpracy wszystkich podmiotów odpowiedzialnych za rozwój dzieci – rodziców/opiekunów prawnych, pracowników oświaty, ochrony zdrowia – każdego w zakresie jego własnych kompetencji, zależy skuteczność profilaktyki wad postawy ciała uczniów.

Źródło: artykuł „Profilaktyka wad postawy u dzieci i młodzieży w szkołach publicznych”, Najwyższa Izba Kontroli, https://www.nik.gov.pl/aktualnosci/profilaktyka-wad-postawy.html

---

 

Профілактика порушень постави в дітей та підлітків у школі

 

Постава тіла – це взаємне положення окремих його частин, тобто голови, хребта, грудної клітини, тазу і кінцівок. Дуже важливо з раннього віку виробити звичку приймати правильну поставу тіла, яка залежить від стану здоров'я, віку, способу життя та самопочуття.

Деформації хребта, дефекти стоп і колінних суглобів є найпоширенішими проблемами здоров'я серед дітей і підлітків – згідно різних даних ними страждають від 50 до 60% учнів. Вони розвиваються під час т.зв. стрибків росту (у віці 6-7 і 12-16 років), коли розвиток м'язової системи не встигає за швидким ростом кісток.

Основними причинами, окрім вроджених вад, є:

- неправильні навички (наприклад, через невдало підібране робоче місце учня та/або неправильне положення для відпочинку, відсутність фізичних вправ),

- надмірне навантаження на організм (наприклад, занадто важкий портфель та неправильне його носіння, надмірна вага тіла).

Порушення постави можуть призвести до серйозних захворювань у дорослому житті, таких як порушення кровообігу та дихання, погіршення працездатності та загального самопочуття, больових синдромів у хребті, гінекологічних проблем у жінок.

Профілактика дефектів постави у дітей вимагає знань в області попередження порушень і ролі правильної постави тіла, а також щодо  мотивації, уміння здійснення цієї профілактики. Важливо також завчасно виявляти учнів із ризиком розвитку порушень постави шляхом скринінгових та профілактичних медичних оглядів. У школі повинні бути створені умови, які сприятимуть здоровому розвитку і включатимуть також профілактичне оздоровлення.

Необхідна повна співпраця з родиною та працівниками освіти. Тим паче, що в наш час діти та підлітки проводять своє дозвілля перед екранами комп’ютерів та телефонів. Ефективність профілактики порушень постави в учнів залежить від взаємодії всіх суб’єктів, відповідальних за розвиток дитини – батьків/опікунів, працівників освіти та охорони здоров’я – кожного у межах своєї компетенції.