Powiatowa Stacja Sanitarno-
Epidemiologiczna w Ząbkowicach Śląskich

Odkrycie pierwszego antybiotyku (penicyliny) zostało dokonane w 1928 roku przez Alexandra Fleminga, który zauważył, że przypadkowe zanieczyszczenie podłoża bakteriologicznego pleśnią Penicillium notatum powstrzymuje wzrost hodowli gronkowca złocistego. Jednak dopiero na początku lat 40-tych ubiegłego wieku penicylina stała się lekiem dzięki pracom zarówno Fleminga jak i Howarda Florey’a i Ernest Chaina, za co ci trzej uczeni otrzymali w 1945 r. Nagrodę Nobla w dziedzinie medycyny.

Skuteczność antybiotyków jest bardzo duża, jednak nieodpowiednie i nadmierne stosowanie może przynieść odwrotny skutek tzn. powodować, że bakterie staną się na nie oporne tj. niewrażliwe. O oporności na antybiotyki mówimy wówczas, gdy antybiotyk nie zabija bądź nie hamuje namnażania bakterii, a leczenie nim nie jest skuteczne. Oporność może być naturalna lub nabyta. Oporność naturalna to oporność wynikająca z właściwej dla gatunku drobnoustroju struktury lub fizjologii komórki. Jest to oporność, która istniała przed wprowadzeniem antybiotyków. Natomiast nabyta oporność to nowa cecha szczepu drobnoustroju wynikająca ze zmiany w materiale genetycznym. Powstaje w wyniku mutacji albo uzyskania obcego DNA drogą transformacji, koniugacji bądź transdukcji. Zdobyte w ten sposób przez bakterie umiejętności unikania działania antybiotyku, a więc oporność - są trwałe i dziedziczne, przez co lawinowo zwiększa się liczba opornych komórek bakterii.

Głównym źródłem problemów nabywania oporności przez szczepy bakterii jest intensywne, nieprzemyślane stosowanie antybiotyków. Antybiotykooporności całkowicie nie wyeliminujemy, ale możemy ograniczyć jej rozmiar, spowolnić jej powstawanie i rozprzestrzenianie, rozważniej stosując antybiotyki.

Pamiętajmy, że przeziębienia sezonowe, grypa, COVID-19 to choroby wirusowe, a antybiotyki nie działają na wirusy, tylko na bakterie! 

Poprzez zaangażowanie się w globalne działania kampanii i szerzenie wiedzy na temat problemu oporności na środki przeciwdrobnoustrojowe, w tym oporności bakterii na antybiotyki, możemy mieć wpływ na zmniejszenie tego zjawiska.

Źródło:  Narodowy program ochrony antybiotyków – Narodowy program ochrony antybiotyków (antybiotyki.edu.pl)

---

 

Європейський День Знань про Антибіотики/ Всесвітній Тиждень Знань про Антибіотики

 

18 листопада відзначаємо Європейський День Знань про Антибіотики (ЄДЗА), встановлений Європейською Комісією в 2008 році, тимчасом протягом 18-24 листопада ц.р. проводитиметься Всесвітній Тиждень Знань про Антибіотики. Метою цих ініціатив є поширення знань відповідального застосування антибіотиків, а також зростання обізнаності про те, якою загрозою для кожного з нас є явище резистентності (стійкості) до антибіотиків.

Перший антибіотик (пеніцилін) був відкритий у 1928 році Олександром Флемінгом, який помітив, що випадкове забруднення бактеріологічної культури пліснявим грибком Penicillium notatum зупиняє ріст Стафілокока золотистого. Однак тільки на початку 40-х років минулого століття пеніцилін почав уживатися для лікування завдяки працям Флемінга, Говарда Флорі і Ернеста Чейна, за що ці троє вчених отримали в 1945 році Нобелівську Премію в галузі медицини.

Антибіотики є дуже ефективними, однак їх неправильне та надмірне вживання може призвести до зворотнього ефекту, тобто спричинити стійкість або невразливість бактерій до них. Про резистентність до антибіотиків говоримо тоді, коли антибіотик не вбиває чи не пригнічує розмноження бактерії, а лікування ним неефективне. Резистентність може бути природня або набута. Природня резистентність може бути наслідком властивої для мікроорганізма структури або фізіології клітини, тобто вона існувала ще до застосування антибіотика. Натомість, набута стійкість – це нова властивість мікробного штаму, яка є результатом змін на генетичному рівні. Виникає внаслідок мутації або створення нової ДНК шляхом трансформації, кон'югації чи трансдукції. Набута таким чином здатність бактерії уникати дії антибіотика, тобто резистентність, є постійною і спадковою, що призводить до різкого збільшення кількості резистентних бактеріальних клітин.

Основним джерелом проблем із набуттям резистентності штамів бактерій є інтенсивне, непродумане застосування антибіотиків. Ми не можемо повністю усунути нечутливість до антибіотиків, але обережніше використовуючи антибіотики, можливо зменшити її розміри, сповільнити її зростання та поширення.

Пам’ятайте, що застуда, грип та COVID-19 – це вірусні захворювання, а антибіотики діють не на віруси, а лише на бактерії!

Беручи участь у глобальних кампаніях з поширення обізнаності про проблему стійкості до протимікробних препаратів, у тому числі стійкості бактерій до антибіотиків, ми можемо вплинути на зменшення цього явища.

Джерело:  Narodowy program ochrony antybiotyków – Narodowy program ochrony antybiotyków (antybiotyki.edu.pl)