Управління
у справах
іноземців

Скасування стану епідемічної загрози – наслідки для правового становища іноземців

З 31 липня 2023 року припиняють діяти спеціальні положення для іноземців, запроваджені у зв'язку з пандемією COVID-19. Це є наслідком скасування стану епідемічної загрози на території Польщі.

З умовами стану епідемічної загрози та стану епідемії, спричинених інфікуванням вірусом SARS-CoV-2, пов'язана низка чинних нормативно-правових актів, які встановлюють особливі правила, що стосуються перебування іноземців на території Польщі. Метою їх запровадження була передусім протидія негативним наслідкам обмежень у багатьох аспектах громадського життя (труднощі при здійсненні перетину кордону або вирішенні адміністративних справ), обґрунтованих необхідністю протидії розповсюдженню вірусу SARS-CoV-2.

Спеціальні рішення стосуються продовження: прав на перебування іноземців, терміну дії документів, пов'язаних з цими правами, а також термінів здійснення певних видів діяльності, передбачених законодавством. Переважна більшість цих норм є частиною так званого «Закону про COVID-19»[i] і включає в себе:

1. підставу для признання перебування іноземців на території Польщі легальним в силу права в ситуації, коли вони перебували в країні на підставі дозволів на короткострокове перебування 14 березня 2020 року:

1. в рамках безвізового режиму,
2. на підставі шенгенської візи, виданої польськими органами влади,
3. шенгенських або довгострокових віз, виданих іншими державами Шенгенської зони,
4. документів, які підтверджують право на перебування, виданих іншими країнами Шенгенської зони,
5. довгострокових віз або документів, які підтверджують право на перебування, виданих державами-членами Європейського Союзу, що не входять до Шенгенської зони (якщо відповідно до права Європейського Союзу такі візи або документи дають право на перебування на території Республіки Польща (ч. 1 ст. 15z¹);

2. продовження на підставі чинного права:

• термінів перебування та дії національних віз у випадках, коли останній день строку перебування на підставі таких віз припадає на період стану епідемічної загрози або стану епідемії ( ч. 1 ст. 15zd);;
• продовження термінів дії дозволів на тимчасове перебування, які були видані під час стану епідемічної загрози або стану епідемії ( ч. 3 ст. 15zd);

3. продовження на підставі чинного права, що припадають на період стану епідемічної загрози або стану епідемії:

• термінів виїзду з території Польщі, що виникають з п. 6 ст. 299 Закону від 12 грудня 2013 р. «Про іноземців»[ii] (ст. 15zzza);
• термінів добровільного повернення, передбачених у рішеннях про зобов'язання іноземця повернутися (зараз це строки добровільного виїзду), відповідно до ч. 1 ст. 315 Закону «Про іноземців» (ст. 15zzzb);
• термінів подання заяви на отримання дозволу на тимчасове проживання, дозволу на постійне проживання, довгострокового дозволу на проживання в ЄС, на продовження візи або на продовження перебування в рамках безвізового режиму (ст. 15z);
• термінів дії карт перебування (ч. 1 ст. 15z²);
• термінів дії тимчасових свідоцтв, що посвідчують особу іноземця, виданих іноземцям на час розгляду справи про надання міжнародного захисту (ч. 1 ст. 15z³);
• термінів дії документів, виданих на обмежений строк громадянам держав-членів Європейського Союзу, держав Європейської угоди про вільну торгівлю (ЄАВТ) – сторін Угоди про Європейський економічний простір або Швейцарської Конфедерації та членам їхніх сімей, які проживають разом з ними або приєдналися до них: документів, що підтверджують право на постійне проживання, карт перебування члена сім'ї громадянина ЄС та карт постійного перебування члена сім'ї громадянина ЄС (ч. 1 ст. 15z⁶);
• термінів дії польських документів, що посвідчують особу іноземця (ч. 3 ст. 15z⁶);
• термінів дії документів про «згоду на толерантне перебування» (ч. 5 ст. 15z⁶).

Усі вищезазначені продовження та підстави щодо визнання перебування іноземця на території Польщі легальним (встановлені ч. 1 ст. 15z¹ Закону «Про COVID-19») обмежені в часі до моменту настання 30-го дня, наступного за днем анулювання того стану, який був дійсним востаннє.

Крім правил, безпосередньо пов'язаних з перебуванням іноземців на території Польщі, Закон «Про COVID-19» містить також положення, що встановлюють інші конкретні рішення, які опосередковано відносяться до сфери легальності перебування і пов'язані з виконанням роботи іноземцями. Конкретні правила щодо цього наступні:

• продовження на підставі права термінів дії дозволів на роботу та продовження дозволів на роботу, які припадають на період стану епідемічної загрози або стану епідемії (ч. 1 ст. 15zzq);
• продовження на підставі права терміну допущення до роботи на підставі декларації про доручення виконання роботи іноземцю, зареєстрованої в повітовому управлінні праці в регістрі декларацій (ч. 3 ст. 15zzq);
• правова підстава для виконання іноземцем роботи на інших умовах, ніж ті, що визначені в дозволі на роботу, дозволі на сезонну роботу, декларації про доручення виконання роботи, внесеній до регістру декларацій, або в одному з дозволів на тимчасове перебування, які визначають умови виконання роботи, якщо це є результатом реалізації роботодавцем можливості модифікації характеру правовідносин, що є підставою для виконання роботи, у зв'язку з обмеженнями в громадському житті, спричиненими розповсюдженням вірусу SARS-CoV-2 (напр. ч. 8 ст. 15g – скорочення робочого часу в умовах економічного простою) (ст. 15z⁵);
• особливий доступ іноземця до виконання сезонної роботи[iv] в період дії стану епідемічної загрози, стану епідемії та 30-денного періоду після скасування останнього з цих станів, без необхідності отримання дозволу на сезонну роботу, якщо в цей період іноземець мав дозвіл на роботу, дозвіл на сезонну роботу, продовження дозволу на роботу або продовження дозволу на сезонну роботу, або декларацію про доручення виконання роботи іноземцю, внесену до регістра декларацій (яка була дійсною після 13 березня 2020р. або після цієї дати давала право на виконання роботи) (ст. 15z⁷).

Скасування стану епідемічної загрози з 1 липня 2023 року означає, що зазначені вище періоди продовження, а також періоди існування певних специфічних прав щодо доступу до ринку праці також закінчуються наприкінці 31 липня 2023 року.

Додатково, положення законодавства[v] також передбачають можливість продовження терміну дії на підставі права:

• термінів дії Карти Поляка, що припадають на період стану епідемічної загрози або стану епідемії;;
• термінів подання заяви на продовження Карти Поляка.

Однак, у випадку цих заходів, відповідні продовження мають відбуватися до закінчення 3 місяців після дати скасування того стану, який був чинним востаннє. У зв'язку зі скасуванням стану епідемічної загрози 1 липня 2023 року, ці продовження дійсні до 2 жовтня 2023 року.

Особливе правове становище громадян України

У зв'язку з російською агресією на території України та викликаним нею масовим припливом українських громадян, норми так званого Закону «Про допомогу громадянам України»[vi] (далі: «Спеціальний закон») окремо врегулювали правове становище громадян України в контексті правил їхнього перебування на території Польщі.

Окрім встановлення загальної підстави для перебування, визнаного легальним до 4 березня 2024 року, та забезпечення пов'язаних з цим установ для надання допомоги громадянам України, які прибули з 24 лютого 2022 року з території своєї країни походження внаслідок триваючих там бойових дій, спеціальний закон також встановлює низку рішень, які підтримують процес легалізації перебування всіх українських громадян, які перебувають на території Польщі. Деякі з них є аналогами положень про COVID-19, про які говорилося вище.

У цьому контексті варто згадати наступні способи щодо продовження:

• термінів перебування та дії національних віз, виданих громадянам України, які припадають на період з 24 лютого 2022 року (ч. 3а ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно продовженню термінів перебування та дії національних віз, передбачених ч. 1 ст. 15з ст. 15 Закону «Про COVID-19»;
• термінів дії дозволів на тимчасове проживання, виданих громадянам України, які припадають на період з 24 лютого 2022 року (ч. 5а ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно продовженню термінів дії дозволів на тимчасове проживання, передбачених ч. 3 ст. 15з ст. 15 Закону «Про COVID-19»;
• термінів реалізації зобов'язання громадян України залишити територію Польщі відповідно до ч. 6 ст. 299 Закону «Про іноземців», що припадають на період з 24 лютого 2022 року (ч. 6 ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно продовженню термінів реалізації зобов'язання залишити територію Польщі, передбаченого ст. 15zzza Закону «Про COVID-19»;
• термінів добровільного повернення, визначених (тепер термінів добровільного виїзду), згідно з ч. 1 ст. 315 Закону «Про іноземців» у рішеннях про зобов'язання іноземця повернутися, прийнятих стосовно громадян України, які припадають на період з 24 лютого 2022 року (ч. 7 ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно продовженню термінів добровільного повернення (термінів добровільного виїзду), передбачених статтею 15zzzb Закону «Про COVID-19»;
• термінів дії карт перебування, виданих громадянам України, які припадають на період з 24 лютого 2022 року ( п. 8 ч. 1 ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно продовженню термінів дії карт перебування, передбачених ч. 1 ст. 15z2 Закону «Про COVID-19»;
• термінів дії польських документів, що посвідчують особу, виданих громадянам України, які припадають на період з 24 лютого 2022 року ( п. 8 ч. 2 ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно до продовження термінів дії польських документів, що посвідчують особу, передбачених ч. 3 ст. 15z⁶ Закону «Про COVID-19»;
• термінів дії документів «дозволу на толерантне перебування», виданих громадянам України, які припадають на період з 24 лютого 2022 року (п. 3 ч. 8 ст. 42 Спеціального закону) – аналогічно продовженню термінів дії документів «дозволу на толерантне перебування», передбачених ч. 5 ст. 15z⁶ Закону «Про COVID-19».

Спеціальний закон (ч. 11 ст. 42) передбачає правову підставу для легального перебування громадян України на території Польщі на період до 4 березня 2024 року, якщо дозволений термін перебування на цій території на підставі шенгенської візи, виданої польським органом влади, візи, виданої іншою державою Шенгенської зони, дозволу на перебування, виданого іншою державою Шенгенської зони або в рамках безвізового режиму, припав на період з 24 лютого 2022 року. Таке положення не має аналогу в положеннях Закону «Про COVID-19». Не є таким аналогом і положення ч. 1 ст. 15z¹ Закону «Про COVID-19», в якому йдеться про перебування на території Польщі станом на 14 березня 2020 року. Таким чином, для того, щоб положення ч. 11 ст. 42 Спеціального закону могло бути застосоване, дозволений термін перебування, обумовлений шенгенською візою, іноземним дозволом на перебування або безвізовим режимом, повинен закінчитися не раніше 24 лютого 2022 року.

У період після 31 липня 2023 року особливі заходи, передбачені ст. 42 Спеціального закону, будуть недоступні для громадян України, перебування яких на даний момент визнається легальним у зв'язку з їхнім перебуванням на території Польщі станом на 14 березня 2020 року в рамках дозволеного короткострокового перебування, наприклад, в рамках безвізового руху (ч. 1 ст. 15z¹ Закону «Про COVID-19»).

Подібним чином, якщо положення Закону «Про COVID-19» не застосовуються до громадянина України, за винятком положення статті 15z цього Закону, яка продовжує терміни подання заяв про надання дозволу на перебування, і до кінця 31 липня 2023 року він не звернеться з відповідною заявою до воєводи у продовжений згідно з цим положенням термін, він більше не зможе розраховувати на можливість подання такої заяви з її затриманням та відповідними наслідками для легальності його перебування під час процедури розгляду справи.

Слід нагадати, що ч. 1 ст. 42а Спеціального закону передбачає особливу, субсидіарну підставу для отримання дозволу на тимчасове перебування громадянином України строком на 1 рік, що застосовується до 4 березня 2024 року. У випадку, якщо існувала підстава для відмови у видачі дозволу на тимчасове перебування у зв'язку з тим, що громадянин України не подав у встановлений строк заяву про видачу такого дозволу (відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 100 Закону «Про іноземців»), то завжди залишиться можливість отримати цей дозвіл строком на 1 рік на підставі ч. 1 ст. 42а Спеціального закону.