Соціальний діалог

Відповідно до ст. 239 Кодексу праці колективний договір може укладатися:

• стосовно всіх працівників, що мають трудові відносини з роботодавцем (роботодавцями)
• стосовно окремих груп працівників,
• а також може поширюватися на осіб, які виконують роботу на законних підставах, відмінних від трудових відносин, а також на пенсіонерів та осіб, що отримують соціальну допомогу.

Договір не може бути укладений стосовно кадрового складу цивільної служби, працівників державних установ, які працюють на підставі виклику та призначення, працівників органів місцевого самоврядування, які працюють на підставі обрання, виклику або призначення, а також суддів, радників суду та прокурорів.
Колективний трудовий договір визначає, насамперед, ті умови в широкому розумінні, яким має відповідати зміст трудових відносин працівників, щодо яких він укладається, іншими словами, він є «базою» для визначення умов їхньої праці та сплати винагороди (§ 1 ст. 240 Кодексу праці).

Предметом Договору можуть бути також взаємні зобов'язання його сторін (ст. 241¹ Кодексу праці), наприклад, щодо:

• способу оприлюднення договору і поширення його змісту
• порядку проведення періодичних оцінювань функціонування договору
• порядку роз'яснення змісту положень договору та вирішення спорів між сторонами у зв’язку з цим
• взаємних зобов'язань щодо дотримання договору.

Сторони, які мають право на укладання договору, можуть користуватися положеннями колективних трудових договорів, сторонами яких вони не є. Для цього, відповідно до ст. 241¹⁰ Кодексу праці, вони укладають договір про повне або часткове застосування положень уже укладеного договору. Його вміст можна вільно змінювати за допомогою підписання додаткових протоколів. До такого договору та додаткових протоколів відповідно застосовуються положення, що стосуються договорів. Вони підлягають реєстрації.

Зміни, внесені до договору, щодо якого укладено угоду про його застосування, не змінюють змісту такої угоди.

Відповідно до ст. 241¹⁸ Кодексу праці може виникнути обов'язок застосування положень певного міжорганізаційного колективного трудового договору, якщо відповідальний міністр з питань праці, видає наказ, розширюючи сферу його застосування, коли цього вимагають важливі суспільні інтереси. Заява про таке продовження може бути подана спільно організацією роботодавців і національними профспілками, які уклали договір. Перш ніж ухвалити рішення з цього питання, зазначений міністр проводить консультації з роботодавцем, якого стосується заява про розширення сфери застосування договору, або із зазначеною ним організацією роботодавців та профспілковою організацією підприємства (якщо вона діє в організації роботодавця).

Положення передбачають можливість розширення – повністю або частково – сфери застосування міжорганізаційного договору лише на працівників, що мають трудові відносини з роботодавцем, на якого не поширюється жоден міжорганізаційний договір та який веде економічну діяльність, ідентичну або подібну до діяльності роботодавців, на яких поширюється розширений договір.

Міжорганізаційний і організаційний колективні договори не відносяться один до одного як основний акт до виконавчого, а сторони міжорганізаційного колективного договору не мають вищого становища відносно сторін організаційного колективного договору.

Єдине обмеження свободи сторін колективного договору є результатом засади користі, згідно з якою положення колективного договору не можуть бути менш сприятливими для працівників, ніж положення міжорганізаційного колективного договору, дія якого на них поширюється.
(§ 1 ст. 241²⁶ Кодексу праці).
У зв’язку з цим положення міжорганізаційного договору, які зобов’язують сторони колективного договору організації:

• вводити в дію встановлені норми
• регулювати це питання визначеним чином, або забороняють його врегулювання, а також інакше втручаються у право сторін колективного договору самостійно формувати зміст колективного договору, порушують положення § 3 ст. 240 Кодексу праці, тобто права третіх осіб, а тому є протиправними.

Сторони переговорів щодо договору

Сторонами переговорів щодо колективного договору можуть бути:

• роботодавці, організації роботодавців
• профспілкові організації, які представляють інтереси працівників, під якими слід розуміти профспілкові організації, що об’єднують у асоціації працівників, для яких укладається договір. Це також стосується асоціації (федерації) профспілок, до складу якої входять такі профспілки, а також загальнодержавної міжспілкової організації (конфедерації), що об’єднує такі профспілкові організації або об’єднання (федерації) профспілок.
• національні профспілкові організації, під якими розуміються профспілкові організації, що є загальнодержавною профспілкою, об'єднанням (федерацією) профспілок або загальнодержавною міжспілковою організацією (конфедерацією).

Засади проведення переговорів

Відповідно до ст. 241³ Кодексу праці жодна із сторін, уповноважених на укладення договору, не може відмовитися від початку переговорів. Вони повинні проводитися добросовісно та з повагою до інтересів сторін, у тому числі переважно:

• сторона роботодавців повинна брати до уваги вимоги профспілкової організації, якщо вони обґрунтовані погіршенням матеріального становища працівників
• натомість стороні працівників слід утримуватися від вимог, виконання яких перевищує фінансові можливості роботодавця.

Роботодавець зобов'язаний надавати представникам профспілок, які ведуть переговори, інформацію про свій економічний стан у межах, що охоплюються переговорами. Отримані від роботодавця відомості, що становлять комерційну таємницю, не підлягають розголошенню (ст. 241⁴ Кодексу праці).

Обмеження щодо переговорів

• положення укладеного колективного договору не можуть бути менш сприятливими для працівників, ніж положення Кодексу праці та положення інших актів і підзаконних актів (§ 3 ст. 9 Кодексу праці),
• укладення договору для працівників, які працюють в бюджетних установах місцевого самоврядування, може відбуватися лише в межах наявних фінансових коштів, якими вони можуть розпоряджатися, що засновницький орган таких установ має підтвердити в заяві про реєстрацію укладеного колективного договору (§§ 4 і 5 ст. 240 Кодексу праці),
• положення укладеного колективного договору не можуть порушувати права третіх осіб і визначати питання, які регулюються положеннями трудового законодавства в абсолютно обов’язковій формі (§§ 2 і 3 ст. 240 Кодексу праці).

Сторони, які мають право вести переговори щодо міжорганізаційного колективного трудового договору:

з боку працівників (організаційних одиниць приватного та бюджетного сектору):

• компетентний за статутом орган національної профспілкової організації, яка є загальнодержавною профспілкою, об’єднанням (федерацією) профспілок або загальнодержавною міжспілковою організацією (конфедерацією),

з боку роботодавців приватного сектору:

• компетентний за статутом орган організації роботодавців – від імені об'єднаних у неї роботодавців,

з боку роботодавців бюджетного сектору:

• уповноважений міністр або центральний державний орган, діючи від імені роботодавців, які мають трудові відносини з працівниками державних суб'єктів бюджетної сфери та не об’єднані в організації роботодавців,
• відповідно голова гміни (бурмістр, президент міста), староста, маршалок воєводства та голова правління асоціації місцевого самоврядування, діючи від імені роботодавців, які мають трудові відносини з працівниками органів місцевого самоврядування бюджетної сфери та не об'єднані в організації роботодавців,

а також:

• сторона працівників, зазначена в ст. 23 Закону про Раду соціального діалогу та інші інституції суспільного діалогу (Законодавчий вісник 2015 р., поз. 1240 із змінами) та
• сторона роботодавців, зазначена в ст. 24 вищезазначеного Закону,
• можуть укладати міжорганізаційні колективні трудові договори щодо всіх роботодавців, об'єднаних в організації, зазначені п. 1 ст. 24 вищезазначеного Закону, або щодо групи цих роботодавців і працівників, які працюють у цих роботодавців, а також угоди, що визначають взаємні зобов'язання цих сторін.

Колективний трудовий договір організації укладається роботодавцем з профспілковими організаціями, що діють на його підприємстві – відповідно до ст. 241²³ Кодексу праці.

Якщо працівники представлені кількома профспілковими організаціями підприємства, переговори ведуться їх спільним представництвом або спільно діючими окремими профспілковими організаціями. Якщо не всі профспілкові організації приєднуються до переговорів протягом терміну, встановленого суб’єктом-ініціатором укладення колективного договору, який не може бути меншим за 30 днів з дня висловлення цієї ініціативи, то проводити такі переговори уповноважуються профспілкові організації, які до них уже приєдналися. Умовою проведення переговорів є участь у них хоча б однієї представницької профспілкової організації підприємства. Якщо профспілкова організація підприємства створена перед укладенням договору, вона має право вступати в переговори. Трудовий договір укладається всіма організаціями, які беруть участь у переговорах, або принаймні всіма представницькими профспілковими організаціями в розумінні ст. 241^25a Кодексу праці.

Укладення колективного трудового договору для працівників, які працюють у конкретного роботодавця, не виключає можливості охоплення цих працівників міжорганізаційним договором.

Відповідно до ст. 241²⁸ Кодексу праці колективний трудовий договір може поширюватися на кількох роботодавців, якщо ці роботодавці є частиною однієї юридичної особи. Переговори про його укладення ведуть:

• компетентний орган юридичної особи, а також
• усі профспілки підприємства, що діють у роботодавців, у порядку, визначеному §§ 3-6 ст. 241²⁸ Кодексу праці.

Відповідно до ст. 241² Кодексу праці укладенню міжорганізаційного колективного договору передують переговори, під час яких сторони повинні враховувати представлені умови.

Право заявляти про ініціативу укладення колективного договору має:

• кожна організація роботодавців, уповноважена на укладання колективних договорів,
• а також кожна загальнодержавна профспілкова організація, що представляє працівників, стосовно яких має бути укладений колективний договір,

при цьому суб’єкт, що виступає з такою ініціативою, зобов’язаний повідомити про неї кожну профспілкову організацію, яка представляє працівників, стосовно яких має бути укладений колективний договір.

У разі коли працівників, стосовно яких укладається колективний договір, представляє кілька загальнодержавних профспілкових організацій, переговори в цілях укладення колективного договору веде їхнє спільне представництво або окремі профспілкові організації, що діють спільно. Якщо до таких переговорів долучаються не всі загальнодержавні профспілкові організації, їх проводять профспілкові організації, які до них долучилися, за умови, що серед них є щонайменше одна представницька загальнодержавна профспілкова організація.

Колективний договір укладають усі профспілкові організації, які брали участь у переговорах щодо його укладення, або принаймні всі представницькі організації у значенні ст. 241¹⁷ Кодексу праці, що беруть участь у переговорах.

Детальні вимоги щодо заяви про реєстрацію колективного трудового договору або складеного додаткового протоколу можна знайти в розпорядженні Міністра праці та соціальної політики від 4 квітня 2001 р. щодо порядку реєстрації колективних трудових договорів, ведення реєстру договорів і реєстраційних актів, а також зразків реєстраційних повідомлень і карток реєстру. 
Заява про реєстрацію договору (додаткового протоколу) повинна містити дані, серед іншого про таке:

• дату і місце укладення договору, а також дату набуття ним чинності,
• сторони договору, їхні юридичні та поштові адреси,
• дотримання сторонами договору умов, необхідних для укладення договору,
• терміну дії договору,
• сфери застосування договору, зокрема, територіальної та суб’єктної, а також кількості працівників, на яких поширюється дія цього договору

До заяви також додаються:

• зшиті або переплетені примірники колективного договору в кількості, що відповідає кількості суб’єктів, які уклали договір, плюс два додаткових примірника, при чому примірники договору повинні містити оригінальні підписи представників сторін, які його уклали
• довіреності осіб, які укладають договір від імені уповноважених на це органів
• копія постанови суду, в якій підтверджується представницька функція профспілкової організації
• лист загальнодержавної міжспілкової організації (конфедерації) із підтвердженням того, що до її складу входить загальнодержавна профспілкова організація або об’єднання (федерація) профспілкових організацій
• витяг з реєстру профспілкових організацій або організацій роботодавців із підтвердженням реєстрації такої організації
• витяг зі статуту профспілкової організації або організації роботодавців із зазначенням органу, уповноваженого на укладення договору.